Словник маловживаних слів

 

Коріння нацизму, націоналізму, фашизму, шовінізму, комунізму та соціалізму в Старому Заповіті

Вступ

Старий Заповіт, як основа юдейської та християнської релігійної традиції, є зібранням текстів, які охоплюють широкий спектр ідей — від моралі та справедливості до війни, влади та суспільного устрою. Ця доповідь досліджує гіпотезу, що такі радикальні ідеології як нацизм, націоналізм, фашизм, шовінізм, комунізм і соціалізм мають концептуальні корені в Старому Заповіті. Отже розглянемо основні ідеї цих ідеологій та знайдемо паралелі в текстах Старого Заповіту, від книги Буття до книги Малахії, аналізуючи приклади, які можуть ілюструвати зв’язок між релігійними концепціями та сучасними політичними ідеями.

Політичні ідеології ХХ століття — такі як нацизм, фашизм, націоналізм, шовінізм, соціалізм та комунізм — зазвичай вважаються продуктами модерної епохи, промислової революції, революційного просвітництва чи реакції на капіталізм. Проте їх світоглядні основи, моделі поведінки, образи ворога, культ народу чи держави, уявлення про справедливість, покарання, рівність і ієрархію мають глибше — архетипне — коріння, яке сягає біблійної релігійної традиції, зокрема Старого Заповіту.

Основні ідеї політичних ідеологій

Для початку визначимо ключові риси кожної ідеології:

- **Нацизм**: віра в перевагу однієї раси чи народу, культ сильного лідера, агресивна експансія.

- **Націоналізм**: акцент на єдності нації, її культурі, традиціях і пріоритеті національних інтересів.

- **Фашизм**: тоталітарна держава, культ держави та лідера, підпорядкування індивідуума колективу.

- **Шовінізм**: переконання в абсолютній перевазі своєї групи (нації, народу) над іншими.

- **Комунізм**: ідея безкласового суспільства, колективна власність, боротьба проти експлуатації.

- **Соціалізм**: акцент на соціальній справедливості, рівності, державному регулюванні для блага всіх.

Тепер розглянемо, як ці ідеї можуть мати паралелі в Старому Заповіті.

1. Старозаповітна модель вибраного народу — прообраз націоналізму та шовінізму

Від самого початку Старого Заповіту Бог обирає один народ — Ізраїль:

«Бо ти народ святий для Господа, Бога твого, і тебе вибрав Господь, щоб ти був Його власністю з-поміж усіх народів, що на землі» (Повт. Закону 7:6).

Буття 12:1-3: Бог обіцяє Аврааму, що його нащадки стануть великим народом, через який благословляться всі народи.

Вихід 19:5-6: Ізраїль названий «царством священників і народом святим» за умови дотримання Божого завіту.

Повторення Закону 7:6: «Ти народ святий для Господа, Бога твого; тебе вибрав Господь, щоб ти був Йому народом власности».

Паралель:

Націоналізм і шовінізм ХХ століття апелюють до унікальності та "місії" власного народу (арійці у нацизмі, італійці у фашизмі, русскіє у імперському шовінізмі).

У Старому Заповіті вибраність народу Ізраїля — морально та історично вища за інші народи. Всі інші часто — “погани”, “ідолопоклонники” або “вороги Бога”.

Приклади:

Знищення хананеїв (Іс. Навина 6–12) — санкціоноване Богом етнічне очищення землі.

Левит 20:26: «Будете ви Мені святі, бо Я святий, і відділив Я вас від народів».

Повторення Закону 7:3-4: Заборона змішаних шлюбів з ханаанськими народами.

Ездра 10:10-11: Розірвання змішаних шлюбів після вавилонського полону.

2. Війни та завоювання

Фашизм і нацизм: Ці ідеології прославляють війну як засіб національної експансії чи «життєвого простору». Так само і Біблійні війни нібито мали релігійну мету (очищення від ідолопоклонства).

Шовінізм: Презирство до інших народів у шовінізмі контрастує з біблійним контекстом, де війни спрямовані нібито на релігійну чистоту.

Націоналізм: Війни за Обітовану землю чітко нагадують націоналістичне прагнення на чужі території, прагнення приховані за релігійним характером.

Приклади:

Числа 33:50-56: Наказ вигнати ханаанські народи з Обітованої землі.

Навин 6:21: Знищення Єрихона за Божим наказом.

1 Самуїла 15:3: Знищення амаликитян.

Заборона асиміляції з іншими народами (Повт. Закону 23:3–6).

Месія очікується як визволитель свого народу, а не людства загалом.

3. Теократія та культ лідера як джерело фашизму

Старозаповітна модель царства — це поєднання релігії, держави та армії:

«І Давид царював над усім Ізраїлем, і творив суд і правду для всього народу свого» (2 Самуїла 8:15).

Паралель:

У фашизмі (особливо італійському) та нацизмі (німецькому) керівник виступає не як менеджер, а як носій вищої місії, пророк історичної долі (Дуче, Фюрер).

Культ царя в Ізраїлі має подібну структуру: цар — не просто правитель, а помазаник Божий.

Приклад:

Саул і Давид — перші царі, які показують модель влади, освяченої Богом (1 Самуїла 10).

Повна покора народу Божій волі, втіленій у лідері (Мойсей, Ісус Навин, судді).

4. Ідея класової рівності та колективізму — прообраз соціалізму і комунізму

Старий Заповіт містить багато норм, які обмежують приватну власність та стимулюють рівність:

«У п’ятдесятий рік... кожен хай повернеться до своєї власності» (Левит 25:10) — Ювілейний рік: періодичне повернення майна початковим власникам, скасування боргів.

«Не буде між вами вбогого...» (Повт. Закону 15:4)

Паралель:

Соціалізм і комунізм прагнуть створити безкласове суспільство, де немає експлуатації людини людиною.

Принцип розподілу, за якого кожен має отримувати відповідно до потреб, а не за прибуток — аналог до розподілу манни (Вихід 16).

5. Колективне покарання та ворожість до інакших — модель тоталітаризму

«І покарав Господь Содом і Гоморру...» (Буття 19) — ціле місто винищене через "зло".

«Убий чоловіка, який закликає до іншого Бога...» (Повт. Закону 13:6–10)

Паралель:

У тоталітарних режимах ідеологія виправдовує жорстоке покарання інакомислячих.

Як і в біблійній історії: жодного компромісу з “єретиками”, “ідолопоклонниками” чи “відступниками”.

6. Поділ світу на добро і зло — ідеологічна бінарність

Старий Заповіт створює світ, поділений на “нас” і “їх”, на “праведних” і “нечестивих”:

«Хто не з Господом — той проти Нього» (пор. Вихід, Числа, Судді).

Паралель:

Всі згадані ідеології — чи то комунізм, чи нацизм — мають світоглядну дихотомію: друг–ворог, свій–чужий, герой–зрадник.

У комунізмі — “буржуазія” ворог класу; у нацизмі — “євреї” ворог раси.

7. Колективне спасіння через страждання — містика жертви

Ізраїль терпить рабство в Єгипті, вигнання у Вавилон, голод, війни. Але завжди це пояснюється вищою метою, очищенням:

«Бо кого люблю, того й караю» (Приповісті 3:12)

Паралель:

В ідеологіях фашизму та комунізму страждання народу вважається необхідним для великого майбутнього.

Ідея мучеництва (герої, полеглі борці) — відлуння старозавітної “очисної муки”.

=======================================================================

Аналіз Старого Заповіту: від Буття до Малахії

Книга Буття: Вибраність і початки націоналізму

У книзі Буття ми бачимо концепцію **вибраного народу**, яка може бути інтерпретована як прототип націоналістичних і шовіністичних ідей. У Бутті 12:1-3 Бог обіцяє Аврааму, що його нащадки стануть великим народом, і через них благословляться всі народи землі. Ця ідея вибраності Ізраїлю повторюється в Бутті 17:4-8, де Бог укладає заповіт з Авраамом, обіцяючи його нащадкам землю Ханаан.

- **Паралель з націоналізмом**: Ідея вибраного народу може бути порівняна з націоналістичною гордістю за свою націю. Ізраїльтяни вважалися особливими через Божий вибір, що схоже на націоналістичне переконання в унікальності своєї нації.

- **Паралель з шовінізмом**: У Бутті 27 (історія Якова та Ісава) Яків обманом отримує благословення, яке призначалося Ісаву. Це можна інтерпретувати як приклад переваги однієї групи (нащадків Якова) над іншою (нащадками Ісава), що перегукується з шовіністичною ідеєю переваги.

- **Паралель з комунізмом/соціалізмом**: У Бутті 45:5-11 Йосип, маючи владу в Єгипті, розподіляє ресурси, щоб врятувати свою сім’ю і народ від голоду. Це можна порівняти з ідеєю соціалістичної справедливості чи комуністичного розподілу благ.

Вихід і Левит: Закон, порядок і тоталітарні елементи

У книзі Вихід (Вих. 19-20) Бог дає Ізраїлю Закон через Мойсея, включаючи Десять заповідей. Закон встановлює чіткі правила для суспільства, а також підкреслює абсолютну владу Бога як лідера.

- **Паралель з фашизмом**: Абсолютна відданість Богу як єдиному правителю і суворе дотримання Закону нагадують фашистський культ держави та лідера. У Вихід 32 (епізод із золотим тельцем) тих, хто відступив від Закону, було покарано, що вказує на жорсткий контроль над суспільством.

- **Паралель з соціалізмом**: У Левит 25:8-13 описується Ювілейний рік, коли борги прощалися, а земля поверталася до початкових власників. Це можна інтерпретувати як ранню форму соціальної справедливості, що перегукується з соціалістичними ідеями рівності та боротьби з нерівністю.

- **Паралель з нацизмом/шовінізмом**: У Вихід 23:27-33 Бог обіцяє Ізраїлю вигнати інші народи з Ханаану, щоб дати землю своєму народу. Це можна порівняти з ідеєю експансії та переваги над іншими групами, що є рисою нацизму чи шовінізму.

Числа і Повторення Закону: Війна і вибраність

У книгах Чисел і Повторення Закону (Чис. 33:50-56, Повт. 7:1-6) Бог наказує Ізраїлю знищити народи Ханаану і не змішуватися з ними, щоб зберегти чистоту віри та народу.

- **Паралель з нацизмом/шовінізмом**: Наказ знищувати інші народи та уникати змішування можна порівняти з нацистською ідеєю расової чистоти чи шовіністичною перевагою однієї групи над іншими.

- **Паралель з націоналізмом**: У Повторенні Закону 26:5-9 Ізраїль згадує свою історію як єдиний народ, обраний Богом. Це нагадує націоналістичний акцент на спільній історії та ідентичності.

Книги Самуїла і Царів: Сильна влада і культ лідера

У 1 Самуїла 8 народ просить царя, і Бог через Самуїла призначає Саула, а згодом Давида. У 2 Самуїла 7:8-16 Бог обіцяє Давиду вічний царський рід, що підкреслює ідею сильного лідера.

- **Паралель з фашизмом**: Культ царя, як у випадку з Давидом чи Соломоном, можна порівняти з фашистським культом лідера, де одна людина уособлює волю народу.

- **Паралель з націоналізмом**: Об’єднання Ізраїлю під владою Давида (2 Сам. 5:1-5) відображає націоналістичну ідею єдності нації під спільним керівництвом.

Пророки (Ісая, Єремія, Єзекіїль): Справедливість і месіянські ідеї

Пророки Старого Заповіту, такі як Ісая (Іс. 1:17, 58:6-7), закликають до справедливості, захисту бідних і боротьби з гнобленням.

- **Паралель з комунізмом/соціалізмом**: Заклики пророків до справедливості та турботи про бідних (напр., Ісая 58:10 — "поділи свій хліб з голодним") можна порівняти з комуністичною ідеєю безкласового суспільства або соціалістичним акцентом на рівність.

- **Паралель з націоналізмом**: У Єремії 31:31-34 пророкується новий заповіт з Ізраїлем, що підкреслює унікальність цього народу, подібно до націоналістичних ідей про особливу місію нації.

У книзі Малахії (Мал. 3:5) Бог засуджує несправедливість і обіцяє суд над гнобителями, що знову ж таки перегукується з ідеями соціальної справедливості, які лежать в основі соціалізму.

порівняння та висновки

Старий Заповіт містить ідеї, які можна інтерпретувати як концептуальні паралелі до сучасних політичних ідеологій:

- **Вибраність народу** (Буття, Вихід, Повторення Закону) відображає націоналістичні та шовіністичні ідеї про перевагу однієї групи.

- **Суворий закон і порядок** (Вихід, Левит) можна порівняти з фашистським акцентом на тоталітарній владі.

- **Справедливість і захист слабких** (Левит, пророки) перегукуються з соціалістичними та комуністичними ідеями рівності.

- **Експансія і боротьба з ворогами** (Числа, Повторення Закону) мають схожість з агресивними аспектами нацизму чи шовінізму.

- **Культ сильного лідера** (Самуїл, Царі) нагадує фашистську ідею вождя.

Висновок

Хоча Старий Заповіт є релігійним текстом, його ідеї про вибраність, справедливість, владу та боротьбу за землю можна інтерпретувати як концептуальні основи для сучасних ідеологій. Це не означає, що ці ідеології безпосередньо походять із Старого Заповіту, але окремі елементи — такі як акцент на єдності народу, сильній владі чи соціальній справедливості — знаходять відлуння в текстах від Буття до Малахії. Ця доповідь показує, що релігійні ідеї можуть впливати на формування політичних концепцій, якщо інтерпретувати їх через призму сучасності.

Політичні ідеології XX століття, попри секулярну форму, зберігають релігійну структуру мислення. Старий Заповіт — один з архетипічних джерел для цієї структури, що сформувала:

* культ лідера і народу,

* ідею очищення через насилля,

* поділ на “нас” і “їх”,

* колективну місію,

* жертовну історію.

Це не означає, що Старий Заповіт винен у створенні тоталітаризмів, але свідчить, що глибокі релігійні матриці можуть бути перевикористані світськими ідеологіями — і навіть поставлені на службу злу. Саме тому розуміння цих структур таке важливе для критичного осмислення сучасної політики.

Примітка:

Такий підхід до аналізу не має на меті дискредитувати релігію чи Святе Письмо, а радше показати, як сакральні тексти можуть впливати на колективне уявлення про владу, справедливість і націю — і як ці уявлення здатні перетворюватися на світські ідеології.