Ненависть

 

Ненависть не має пристанища

 Ненависть і безумство притаманне всім, притаманне людині, просто одні розуміють і стримують, а інші розуміють але не хочуть стримати!

Ненависть — це темна сила, що не знає кордонів, не має прив’язки до ідеологій, звичок чи способу життя. Вона може заволодіти будь-якою людиною, незалежно від її переконань, зовнішньої поведінки чи особистих звичок. Історія XX століття подарувала нам трагічні приклади того, як ненависть, підживлена ідеологіями, призводила до катастрофічних наслідків. Два найжахливіші режими того часу — сталінський комунізм і гітлерівський нацизм — стали символами людської жорстокості, що не оминає жодної нації чи культури.

Йосип Сталін, очільник радянського режиму, відповідальний за Голодомор 1932–1933 років, який забрав життя мільйонів українців. Цей штучно створений голод був не лише актом геноциду, а й інструментом придушення національної свідомості. Окрім українців, сталінський терор знищив мільйони інших — росіян, казахів, поляків, представників інших народів СРСР. Репресії, розстріли, табори ГУЛАГу стали символами його правління. Сталін, кажуть, любив м’ясо, пив вино, курив люльку. Його спосіб життя здавався типовим для людини його часу, але за цією буденністю ховалася холоднокровна жорстокість.

Адольф Гітлер, лідер нацистської Німеччини, відповідальний за Голокост, який забрав життя шести мільйонів євреїв, а також ромів, слов’ян, людей з інвалідністю та багатьох інших. Його ідеологія расової зверхності призвела до знищення мільйонів у концтаборах, до руйнування цілих народів. Цікаво, що Гітлер, на відміну від Сталіна, уникав алкоголю, не палив і був вегетаріанцем. Зовні він міг здаватися аскетом, але його душа була просякнута ненавистю, яка не знала меж.

Ці два приклади демонструють, що ненависть не залежить від зовнішніх ознак чи способу життя. Один тиран насолоджувався вином і м’ясом, інший дотримувався помірності й вегетаріанства, але обидва вони стали втіленням зла. Ненависть і безумство не мають пристанища — вони не прив’язані до певного типу людини, до її звичок чи переконань. Вони живуть у серці людини, яка дозволяє їм розквітнути.

Чому так стається? Ненависть — це частина людської природи, але її прояв залежить від вибору. Дехто здатен розпізнати цю темну сторону в собі й стримати її, спрямувавши енергію на творення, співчуття, добро. Інші ж, як Сталін чи Гітлер, свідомо обирають шлях руйнування, дозволяючи ненависті керувати їхніми діями. Вони розуміють, що чинять зло, але не хочуть зупинятися, бо їхня ідеологія, амбіції чи жага влади стають вищими за людське життя.