Польські поселення на Волині

 Польське поселення на Волині має довгу історію, що сягає Середньовіччя, але особливого значення воно мало в міжвоєнний період (1918–1939) у межах Другої Польської Республіки. Нижче наведено короткий опис цього явища з урахуванням історичного контексту, причин і наслідків, заснований на наявній інформації:

Середньовіччя та період до поділу

Ще у XIII–XIV століттях, коли Волинь перебувала під литовською та польською владою, почали прибувати поселенці з Польської Корони, Німеччини, а також євреї, вірмени та караїми. Після того, як король Владислав Ягайло (1387–1430) подарував Волинь князю Вітовту, регіон процвітав, а польське поселення зросло завдяки сприятливим геополітичним умовам.(https://monitorwolynski.com/pl/news/2868-23022)

Міжвоєнний період

Після того, як Польща відновила незалежність у 1918 році та Волинь повернулася до складу Польської держави у вересні 1920 року, влада Другої Польської Республіки розпочала політику інтенсивного заселення, головним чином з метою зміцнення польського елементу на Східних Кресенях. Ключовим елементом було **військове поселення**:

Закон 1920 року

Сейм ухвалив закон, який дозволяв видатним солдатам та інвалідам війни з центральної Польщі купувати землю на Волині на пільгових умовах. В результаті кількість поляків зросла з 240 тисяч у 1921 році до приблизно 340 тисяч у 1931 році.(https://pl.wikipedia.org/wiki/Rze%25C5%25BA_wo%25C5%2582y%25C5%2584ska)

Масштаби заселення: До 1923 року близько 133 тисяч гектарів землі було передано 7345 поселенцям, а до 1933 року на Волині діяло 8988 поселенців, що становило 43,8% усіх поселенців у Польщі. Середній розмір ферми становив близько 18 га (максимум 45 га).[](https://sztetl.org.pl/pl/slownik/osadnictwo-wojskowe)

Характеристика поселенців: Понад 70% були фермерами, переважно рядовими (40,7%) та унтер-офіцерами (42,3%). Виділені ферми часто були спустошені, а поселенці не отримували достатньої матеріальної допомоги, що призводило до важких умов життя.(https://sztetl.org.pl/pl/slownik/osadnictwo-wojskowe)

Поселенці, включаючи чиновників, вчителів, поліцейських та лісників з центральної Польщі, запровадили нову організаційну культуру, яка зустріла опір місцевого українського населення, яке почувалося маргіналізованим. Польська політика, включаючи обмеження на купівлю землі українцями та заповнення посад поляками, посилила міжетнічну напруженість.(https://monitorwolynski.com/pl/news/2868-23022)[](https://zpe.gov.pl/a/przeczytaj/DPhNuPDC7)

Наслідки та польсько-український конфлікт

Військове поселення, спрямоване на посилення польського елементу на Волині, стало однією з причин зростання польсько-українського конфлікту. Місцеві українці, які боролися з нестачею землі, вважали поселенців загрозою своїм інтересам. Ця напруженість загострилася у 1920-х та 1930-х роках, зокрема через дії Української військової організації (УВО), а пізніше Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА).(https://pl.wikipedia.org/wiki/Rze%25C5%25BA_wo%25C5%2582y%25C5%2584ska)(https://zpe.gov.pl/a/przeczytaj/DPhNuPDC7)

Волинська різанина (1943) 

У 1943 році, особливо з березня, напади УПА на польські села посилилися в рамках кампанії «деполонізації». Рішення про знищення поляків, прийняте, серед інших, Дмитром Клачківським («Климом Савуром»), призвело до масових убивств, у яких загинуло близько 100 000 поляків. У липні 1943 року, під час так званої «Кривавої неділі» (11 липня), було знищено 99 польських поселень.(https://pl.wikipedia.org/wiki/Rze%25C5%25BA_wo%25C5%2582y%25C5%2584ska)(https://zpe.gov.pl/a/przeczytaj/DPhNuPDC7)

Втрати польського населення: Внаслідок убивств, радянських депортацій (1940) та переселень після Другої світової війни кількість поляків на Волині різко скоротилася – з 370 000 у 1939 році до лише 2 500 у 1946 році.

Після Другої світової війни

Після 1945 року, внаслідок зміни кордонів та переселень, більшість польських поселенців були репатрійовані або депортовані радянською владою до Сибіру (1940). Волинь опинилася в межах СРСР, і польська присутність майже зникла – у 1950 році поляки становили менше 1% населення регіону.

Короткий виклад

Польське заселення Волині, особливо в міжвоєнний період, мало на меті посилення польської присутності на Кресах, але воно сприяло загостренню конфлікту з українським населенням. Наслідки цієї напруженості були трагічними, призвівши до геноциду під час Волинської різанини. Ця історія залишається важливим і болючим елементом польсько-українських  відносин.