Вірш Шевченка : Бували войни...

Ні! Скажу вам Комуністи і Русофіли, Кобзар таки наш – Український! Ми знаємо хто він і що він писав, і кожний свідомий Українець мінімум знає хоч  один вірш українською, написаний Тарасом Шевченком. А чи знаєте ви, комуняки та русофіли хоча б один вірш російською, що написав Шевченко? Чому ви виходячи на трибуни не прочитаєте обдуреному вами натовпу його творів? Чому ви не скажете наскільки актуальні ці твори Тараса Шевченка, що написані ним російською? І якщо вас так сильно непокоїть український патріотизм, який ви люто ненавидите і називаєте фашизмом, то чому ви не знаходите в російськомовному Шевченкові цих віршів, які би засуджували український націоналізм?

А ми маємо нашого Шевченка і нікому не дамо його спотворити і ми знаємо його твори і ми бачимо актуальність його віршів українською. І Тарас Шевченко з глибини віків пише не  тільки нам українцям, але й вам Комунякам з русофілами, особисто гнидам  московськоязичним усіх мастей та іншим, які тільки і знають, що Шевченко писав російською і більше нічого! І пише він вам ось що:

Бували войни й військові свари

Галагаги, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї -

(Симоненки,  Табачники, Колісніченки, Шуфричи, Рабиновичі)

Було добра того чимало.

(Чимало й зараз)

Минуло все, та не пропало,

Остались шашелі:гризуть

(шашелі це сучасні  тітушки та"какая разніцва")

Жеруть і тлять старого дуба...

А од коріння тихо, любо

Зелені паростки ростуть.

( Молоде покоління буде патріотичним, та не зотліє на московській демагогії)

І виростуть; і без сокири,

Аж зареве та загуде,

( Вже зараз гуде)

Козак безверхий упаде,

Розтрощить трон, порве порфиру,

Роздавить вашого кумира,

(Кумир це Москва )
(Леніна викинуть з України)

Людськії шашелі. Няньки,

Дядьки отечества чужого!

( медведчуки, які знають тільки як Москві сраку лизати)

Не стане ідола святого,

( Українська мова вистоїть, а московська згине)

І вас не стане, - будяки

Та кропива – а більш нічого

Не виросте над вашим трупом.

(Собаці собача смерть)

І стане купою на купі

Смердячій гній, - і все те все

Потрохи вітер рознесе,

А ми помолимося богу

І небагатії, невбогі.

(Українці не загинуть, не сьогодні і не завтра)

Цей вірш є пророцтвом і заклик до всіх хто ще вірить в московське опудало повернутись до Українства! Ще не вмерла Україна, не вмре не загине.

Плачте і ридайте комунякм з русофілами бо не сьогодні день кінчається, наступить час і ми вас Розтрощимо і Розчавимо.            Слава Україні!Слава Тарасу Шевченку!