Голод 46

Коли Українці стверджують, Голодомор 32 року це є Голодомор і Геноцид, верхівка русофільської інтелігенції розпинаючись і бризкаючи слиною перед всім світом відверто бреше, стверджуючи, ніби голод який стався в 1932-33 роках загально радянське явище і ніхто навмисно українців не знищував.

Русофільській брехні можна і повірити однак заважає один факт з історії України: Голод 1946 – 47 років на територіях, що були відірвані від Польщі та Румунії. Якби не цей Голод 46 року, то дійсно можна було би сказати що Голодомор 32-33 років був трагічною випадковістю. Однак, повторення голоду серед однорідно - етнічного населення в 1946 році наводить на думку і  є прямим  свідченням спроби совєцкої влади винищити українське селянство на всій території України, а якщо не знищити то зламати хребет опорі українства.

Голод 46 47 років.

Нема у нас на Басарабії села, де люде під час якоїсь оказії, випивши по сто грам за упокой чи за здравіє, балакаючи, та не згадали би голод 46 року і не розказали би один одному, що їлоса в ті часи і як виживалоса.

1.Хто мав в той час яке шмаття чи килім чи верету, чи ще шось, той складав все це до торби і йшов на Западну, і міняв там усе своє , що мав при собі, на їду. І коли поверталаса додому така людина, то не знала чи повернетца живою, бо білєт на поїзд не купиш - грошей нема; а сиділи  і їхали люди зверху на вагонах і коли проїжджали якийс ліс, то вже чатували на них баньдуки на деревах і стягували баграми торби з їдою, а бувало і тих хто не вметів і не впантрував. І гинули люде за шматок карпатцкої бринзі один тілом а другий душею...

2.А хто не мав шо поміняти і крепко їсти хтів той йшов на Сахарні заводи і їв там жом і падали там люде замертво, бо то крепка ядь. А хто був трохи розумним то той випарював та висушував той жом з бурака і пік коржі і так і спасавса.

3.Люде їли щурів. Котів і псів в селі не було, тоже поз'їдали. Весною їли котики, вербу, перемелювали кочани від кукурузи та мололи соняшничиння. Комуняки як вметіли таке діло, почали забирати від людей млини і розбивати жорна. Люде самі топили жорна в річках і кирницах, думали, шо біда минетца, та млини так й попропадали і тільки окремі люде після голоду змогли свої млини відновити.

4.Їли люде тогди і наїстиса не могли, а хто помир, того у веретці коло хати закопували не по християнски, не було кому нести на цвинтарь бо всі були зголоженні.

5.Лазили тогди комуняки по подах і забирали все, та не у всіх, тому такого страшного голоду як на Україні не було. Люде вже знали, шо це має бути і переказували один одному і пантрували. І багато людей коли руміни відходили знали шо буде голод і ховали вже тогди шо могли сховати. Ще в трицятих годах румінські газети писали, тай люде переказували, шо на Україні страшний голод і винні в цьому комуняки, хоча по той бік Дністра люде не голодували, бо було видно як люде на роботу з піснями ходили, як худобу пасли, як рибу ловили. Тому тут багато й пострадало в 46 році, бо не вірили, казали брехня. А хто був з головою, той голоду не знав.

6.Коли рускі прийшли і почали забирати від людей землю люде плакали і бігли до Дністра і кричали : “ Ляхи, шо це таке колхози, шо це має бути?!” А ті звідти:” Молдовани! Як уроде - не тіштиса і як не вроде - не плачте, бо то вже не ваше!” А ми дурні ще до цих пір бумаги румінські тримаєм за нашу землю і помним де чия, по діду та прадіду!

7.Наша Басарабія - самі села і всі прикупі, тут на три, чотири села люди можут знати один одного, тому й помагали один одному, особливо рідня і якшо мав хто якус дрібну картоплину то міг і поділитиса з родичем з сусіднього села, якшо той дуже просив.

8.Люде кажуть, що голод був зроблений нарошне, тому шо селяни мали шо їсти, однак комуністи і комсомольці забирали все під чисту з хати. А те шо була крепка засуха то брехня, бо не може бути такого, шо по той бік Прута і у Румінів була засуха! А чо ж там голоду не було?! Як засуха то скрізь засуха, а не тільки там де граніца кінчаєтца! Граніца Совєцкого Союзу!

9.Спасіба Западенцам,бо якби не вони, повмирали би всі ми. У них були Бендери і хліб вони свій не віддали і мали шо їсти. І наші люде до них ходили, наймалиса до роботи і так від голоду спаслиса. Коли голод кончивса то Западенці бувало і козу комус дарували і ті дудому приходили і мали вже якус худобину...

10.Рускі зробили дурницу, шо нас до Чернівців приєднали, тому люде мали куди піти на Западну, бо через Дністер до ляхів не пускали, казали шо там тоже голод і повертали назад. І тих хто йшов на Западну тоже ловили і вертали, та люде якис проходили і верталиса додому.

11.Коли рускі прийшли старі вийшли зустрічати їх з медалями та георгіївськими хрестами шо заробили на першій війні. Та коли ті прийшли люде сказали – це не ті рускі шо були колис, від них буде біда. І воно так і зробилоса, бо старі люде знали шо казати...

Кров наших предків закликає до помсти! Бо якщо не помстимося то ганьба нам! Бо якщо не помстимося то не наших предків морили голодом, а нас морять! І самі ми себе моримо, духовно, бо Гуманізм який нам нав'язують це наша гибель!!! Око за око, зуб за зуб і тільки тоді будуть поважати Українство. Ні не сусідські народи, але ті наші духовні підараси, які нічого не знають крім одного, як москалям сраки лизати!

Слава Україні!