Іван Дем'янюк. Доля людини, доля двох народів.

Дем'янюк фігура символічна для українців, тим що він вистояв перед судом історії і не зламався, не визнав себе винним і цим засоромив всіх тих хто вперто намагався довести світовій спільноті, що ця людина винна перед кимось. Уявіть собі кредитора, що позичив вам гроші а ви так йому їх і не віддали і виїхали у невідомому напрямку. Що може почувати ця людина в своєму серці? Глибоке розчарування та велику ненависть до вашої особи! Так і з Дем'янюком. Юдеї не отримали нічого! Вони розчаровані і будуть згадувати Дем'янюка повсяк час приводячи його арешт в приклад при будь яких своїх проектах.

Я наприклад не розумію логіку юдеїв, які намагаються помститися комусь! Чому вони вважають що помстившись сьогодні, завтра чи після завтра вони самі не стануть об'єктами тієї ж помсти? Чому вони так вперто намагаються зробити, особливо українське суспільство євреями, які візьмуть собі за принцип, юдейські принципи Око за Око, зуб за зуб? Виграючи тактично, юдеї програють стратегічно, тому що майбуття прийде і ще невідомо яке воно буде. І якщо вони колись разом з поляками викинули Хмельницького з могили, то чи можуть вони гарантувати того що в майбутньому кістки їхніх уманських святих не викинуть на смітник?

Дем'янюк не герой, однак доля його трагічна і вона нагадує мені долю Українського народу. Народитися на своїй землі, яка не належить тобі; провести молодість в середовищі чужої моралі; намагання вижити в середовищі звірів, не по своїй волі прожити весь вік на чужині і вмерти на чужині. Скільки мільйонів українців прожило весь свій вік та померло в рабстві?! А хто за них помститься?!

Хоча, виглядає дивним та містичним той факт, що Адольф Гітлер прийшов до влади якраз в той час коли на Україні почав набирати оберти Голодомор, спричинений Московскими юдеями, які забравши хліб від Українців рятували дупи Американським юдеям. І той факт що Бог допустив до влади звіра свідчить, що дії окремих юдеїв, де б вони не були, приводять до гніву Божого на весь юдейський народ. Якщо це не так і дії окремих осіб не впливають на долю цілого народу, то чому ж тоді юдеї постійно нагадують всьому світу, що Дем'янюк українського походження?

Одне мені ясно, ненависть юдеїв настільки велика, що вони ладні знищити всіх і вся во ім'я свого бога, якого вони запхали собі в кишеню і лякають ним простодушних людей. І ні до чого тут помста нацистам. Це цілеспрямоване залякування, це психологічна війна яку ведуть юдеї так і не змирившись з тим, що їхній народ був приниженим сотні років. І кого ж вони залякують? Тих же самих принижених, які тільки що повстали з попелу і які толерантно відносяться до їхнього народу. Молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця - кажуть українці і це сказано за євреїв!

Іноді мені здається, що Українці не в минулому а в майбутньому будуть причетними до знищення Юдеїв, тому що постійне нагадування Українцям про те що українці є нацистськими злочинцями схоже на містичний страх юдеїв перед чимось невідомим яке в майбутньому може вчинити щось зле з єврейським народом. Але в них є Талмуд і вони знають від рук якого народу вони загинуть, ми ж не знаєм...

Згадати Минуле

Повертаючись до минулого я згадую себе семирічним хлопчиком, що стояв у величезній черзі за двома буханцями хліба, бо Совєцка власть могла у 72 році нагодувати тільки Москву, а Україна, яку називали житнище Європи, була на жорсткому контролі Московських комуняк, що встановили для українців норму у дві буханки хліба, стверджуючи ніби то селяни годують хлібом свиней!

Я добре пам'ятаю той час коли мої односельчани їхали до райцентру за сметаною та молоком! Чому? Та тому, що люди не мали де пасти корів і в приватному господарстві корів було дуже мало. Люди тримали по півкорови або й четвертину, тобто на одну корову припадало два, три або й чотири господарі! Зараз в наш час це рідке явище і корів в приватному секторі достатня кількість, однак з розвитком та відновленням фермерства та кооперативних господарств земельних пустощів стає все менше і менше, тому селяни починають відчувати брак пасовиськ і дуже багато людей відмовлися від утримування великої рогатої худоби...

Деякі люди стверджуючи нібито при Радянській Владі було добре жити, не можуть пояснити мені чим же саме було добре! Тим що в сільських магазинах був постійний дефіцит того чи іншого товару, чи тим що люди не могли носити штанів радянського пошиву і при зарплаті у 60-80 карбованців, відкладали по 10 щомісяця аби купити собі джинси у спекулянта? Тим що під Новий Рік збиралися в компанію і їхали за 1000 км в Москву на закупи?!?!?!

Чим же саме було добре деяким людям при радянській владі? Тим що радянські ліки нікому не допомагали і щоби вилікуватися, людям приходилося замовляти у бариг ліки іноземного виробництва (те саме відбувається і зараз! Люди привозять ліки з Італії та Іспанії, тому що наші генії урядовці займаються протекцією свого фармацевтичного бізнесу, продукція якого не якісна і фуфлижна! Дуже Маленький Приклад: В'єтнамську зірочку замінено на якусь вазилінну фігню, яка смердить скіпідаром і не має ніякого ефекту! Це маленький приклад з того, як іноземну якісну продукцію замінюють на промосковське гімно!)

Мені тяжко зрозуміти деяких людей які пам'ятають своє минуле, однак вперто не бажають визнавати того, що було насправді! Записи на дивани, телевізори і машини, повний дефіцит, постійні поїздки на заробітки, повна культурна ізоляція, дороги грунтові і повна неспроможність змінити життя на краще?

Вибачте, можливо городським людям було і добре, особливо російськомовному середовищю яких розселили по Україні, однак Українські селяни відчували в своїх душах зовсім інші почуття, особливо у нас на Басарабії, де Совєцка власть не зуміла знищити дух самостійного господарювання. Не в одній хаті граючись з зі своїми однолітками сусідами, я бачив як їхні батьки вмикали радіоприймачі і слухали “ Голос Америки” та радіо “Свобода”!

Я й самий практично ніколи не дивився по суботах та неділях Совєцке телебачення, але перемикав “Весна-3” на руминів. Тому що вони транслювали Американські мультики, Вестерни, та комедії з Чарлі. І вже тоді в моїй дитячій голові почали виникати думки: А чому наше телебачення не показує “Том і Джері” і “Мікі Мауса”?

Кому ж було добре при Совєтах? Мабуть що тільки московитам! Я ж особисто відчував постійний духовний голод і ніяк не міг зрозуміти чого ж мені не вистачає. І тільки тоді коли я подорослішав, я зрозумів дуже цікаву річ: Совєцка Влада хотіла, особисто з мене зробити барана, слухняну безмозгу вівцю... Совєцька влада обікрала мене, вкрала моє дитинство..

Спасибі М.Горбачову, що почав перебудову!

Спасибі Єльцину, Кравчуку та Шушкевічу за те що не побоялися відрізати цій Комуністичній гідрі голову! Треба ще й припалити і ми припалимо!

Слава Україні! Слава Героям!

Вірш Шевченка : Бували войни...

Ні! Скажу вам Комуністи і Русофіли, Кобзар таки наш – Український! Ми знаємо хто він і що він писав, і кожний свідомий Українець мінімум знає хоч  один вірш українською, написаний Тарасом Шевченком. А чи знаєте ви, комуняки та русофіли хоча б один вірш російською, що написав Шевченко? Чому ви виходячи на трибуни не прочитаєте обдуреному вами натовпу його творів? Чому ви не скажете наскільки актуальні ці твори Тараса Шевченка, що написані ним російською? І якщо вас так сильно непокоїть український патріотизм, який ви люто ненавидите і називаєте фашизмом, то чому ви не знаходите в російськомовному Шевченкові цих віршів, які би засуджували український націоналізм?

А ми маємо нашого Шевченка і нікому не дамо його спотворити і ми знаємо його твори і ми бачимо актуальність його віршів українською. І Тарас Шевченко з глибини віків пише не  тільки нам українцям, але й вам Комунякам з русофілами, особисто гнидам  московськоязичним усіх мастей та іншим, які тільки і знають, що Шевченко писав російською і більше нічого! І пише він вам ось що:

Бували войни й військові свари

Галагаги, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї -

(Симоненки,  Табачники, Колісніченки, Шуфричи, Рабиновичі)

Було добра того чимало.

(Чимало й зараз)

Минуло все, та не пропало,

Остались шашелі:гризуть

(шашелі це сучасні  тітушки та"какая разніцва")

Жеруть і тлять старого дуба...

А од коріння тихо, любо

Зелені паростки ростуть.

( Молоде покоління буде патріотичним, та не зотліє на московській демагогії)

І виростуть; і без сокири,

Аж зареве та загуде,

( Вже зараз гуде)

Козак безверхий упаде,

Розтрощить трон, порве порфиру,

Роздавить вашого кумира,

(Кумир це Москва )
(Леніна викинуть з України)

Людськії шашелі. Няньки,

Дядьки отечества чужого!

( медведчуки, які знають тільки як Москві сраку лизати)

Не стане ідола святого,

( Українська мова вистоїть, а московська згине)

І вас не стане, - будяки

Та кропива – а більш нічого

Не виросте над вашим трупом.

(Собаці собача смерть)

І стане купою на купі

Смердячій гній, - і все те все

Потрохи вітер рознесе,

А ми помолимося богу

І небагатії, невбогі.

(Українці не загинуть, не сьогодні і не завтра)

Цей вірш є пророцтвом і заклик до всіх хто ще вірить в московське опудало повернутись до Українства! Ще не вмерла Україна, не вмре не загине.

Плачте і ридайте комунякм з русофілами бо не сьогодні день кінчається, наступить час і ми вас Розтрощимо і Розчавимо.            Слава Україні!Слава Тарасу Шевченку!

Голод 46

Коли Українці стверджують, Голодомор 32 року це є Голодомор і Геноцид, верхівка русофільської інтелігенції розпинаючись і бризкаючи слиною перед всім світом відверто бреше, стверджуючи, ніби голод який стався в 1932-33 роках загально радянське явище і ніхто навмисно українців не знищував.

Русофільській брехні можна і повірити однак заважає один факт з історії України: Голод 1946 – 47 років на територіях, що були відірвані від Польщі та Румунії. Якби не цей Голод 46 року, то дійсно можна було би сказати що Голодомор 32-33 років був трагічною випадковістю. Однак, повторення голоду серед однорідно - етнічного населення в 1946 році наводить на думку і  є прямим  свідченням спроби совєцкої влади винищити українське селянство на всій території України, а якщо не знищити то зламати хребет опорі українства.

Голод 46 47 років.

Нема у нас на Басарабії села, де люде під час якоїсь оказії, випивши по сто грам за упокой чи за здравіє, балакаючи, та не згадали би голод 46 року і не розказали би один одному, що їлоса в ті часи і як виживалоса.

1.Хто мав в той час яке шмаття чи килім чи верету, чи ще шось, той складав все це до торби і йшов на Западну, і міняв там усе своє , що мав при собі, на їду. І коли поверталаса додому така людина, то не знала чи повернетца живою, бо білєт на поїзд не купиш - грошей нема; а сиділи  і їхали люди зверху на вагонах і коли проїжджали якийс ліс, то вже чатували на них баньдуки на деревах і стягували баграми торби з їдою, а бувало і тих хто не вметів і не впантрував. І гинули люде за шматок карпатцкої бринзі один тілом а другий душею...

2.А хто не мав шо поміняти і крепко їсти хтів той йшов на Сахарні заводи і їв там жом і падали там люде замертво, бо то крепка ядь. А хто був трохи розумним то той випарював та висушував той жом з бурака і пік коржі і так і спасавса.

3.Люде їли щурів. Котів і псів в селі не було, тоже поз'їдали. Весною їли котики, вербу, перемелювали кочани від кукурузи та мололи соняшничиння. Комуняки як вметіли таке діло, почали забирати від людей млини і розбивати жорна. Люде самі топили жорна в річках і кирницах, думали, шо біда минетца, та млини так й попропадали і тільки окремі люде після голоду змогли свої млини відновити.

4.Їли люде тогди і наїстиса не могли, а хто помир, того у веретці коло хати закопували не по християнски, не було кому нести на цвинтарь бо всі були зголоженні.

5.Лазили тогди комуняки по подах і забирали все, та не у всіх, тому такого страшного голоду як на Україні не було. Люде вже знали, шо це має бути і переказували один одному і пантрували. І багато людей коли руміни відходили знали шо буде голод і ховали вже тогди шо могли сховати. Ще в трицятих годах румінські газети писали, тай люде переказували, шо на Україні страшний голод і винні в цьому комуняки, хоча по той бік Дністра люде не голодували, бо було видно як люде на роботу з піснями ходили, як худобу пасли, як рибу ловили. Тому тут багато й пострадало в 46 році, бо не вірили, казали брехня. А хто був з головою, той голоду не знав.

6.Коли рускі прийшли і почали забирати від людей землю люде плакали і бігли до Дністра і кричали : “ Ляхи, шо це таке колхози, шо це має бути?!” А ті звідти:” Молдовани! Як уроде - не тіштиса і як не вроде - не плачте, бо то вже не ваше!” А ми дурні ще до цих пір бумаги румінські тримаєм за нашу землю і помним де чия, по діду та прадіду!

7.Наша Басарабія - самі села і всі прикупі, тут на три, чотири села люди можут знати один одного, тому й помагали один одному, особливо рідня і якшо мав хто якус дрібну картоплину то міг і поділитиса з родичем з сусіднього села, якшо той дуже просив.

8.Люде кажуть, що голод був зроблений нарошне, тому шо селяни мали шо їсти, однак комуністи і комсомольці забирали все під чисту з хати. А те шо була крепка засуха то брехня, бо не може бути такого, шо по той бік Прута і у Румінів була засуха! А чо ж там голоду не було?! Як засуха то скрізь засуха, а не тільки там де граніца кінчаєтца! Граніца Совєцкого Союзу!

9.Спасіба Западенцам,бо якби не вони, повмирали би всі ми. У них були Бендери і хліб вони свій не віддали і мали шо їсти. І наші люде до них ходили, наймалиса до роботи і так від голоду спаслиса. Коли голод кончивса то Западенці бувало і козу комус дарували і ті дудому приходили і мали вже якус худобину...

10.Рускі зробили дурницу, шо нас до Чернівців приєднали, тому люде мали куди піти на Западну, бо через Дністер до ляхів не пускали, казали шо там тоже голод і повертали назад. І тих хто йшов на Западну тоже ловили і вертали, та люде якис проходили і верталиса додому.

11.Коли рускі прийшли старі вийшли зустрічати їх з медалями та георгіївськими хрестами шо заробили на першій війні. Та коли ті прийшли люде сказали – це не ті рускі шо були колис, від них буде біда. І воно так і зробилоса, бо старі люде знали шо казати...

Кров наших предків закликає до помсти! Бо якщо не помстимося то ганьба нам! Бо якщо не помстимося то не наших предків морили голодом, а нас морять! І самі ми себе моримо, духовно, бо Гуманізм який нам нав'язують це наша гибель!!! Око за око, зуб за зуб і тільки тоді будуть поважати Українство. Ні не сусідські народи, але ті наші духовні підараси, які нічого не знають крім одного, як москалям сраки лизати!

Слава Україні!