Дерево Життя

1.Двоє увійдуть в одні ворота, один праведний а другий грішник! Однак один ввійде в Рай а інший в Пекло. 
2.Двоє житимуть поряд, але як дві зламаних частини магніту, ніколи не зможуть обняти один одного.
3.Так як і Дерево пізнання Добра та Зла є Одним, та Плід пізнання Добра і Зла є Одним, так Рай і Пекло є Одним місцем! 
4.І це місце, для кожної душі Божої буде в залежності від їх мрій та бажань, від справ їхнього серця. 
5.Для одних Дерево Життя буде цвісти завжди, а для інших воно ніколи не розцвіте.                                                                                6.Тільки людині, хто пізнає Добро і Зло всеціло,  Дерево Життя буде таким яким воно Є!                                                                      7.І даватиме плід воно, плід Життя  кожному, але тільки тим, хто мав плід тілесний, від діла  рук своїх і від помислів серця свого..

Коли земне життя завершується, душа стає наче риба у безмежному океані чи ангели на небесах. Вона більше не прив’язана до тілесного простору і вільна — долучатися до інших душ чи залишатися на самоті. Але куди вона тяжітиме — до світла чи до темряви — залежить від її помислів і прагнень за життя. Рай чи пекло кожної істоти — не зовнішні брами, які хтось відчиняє чи зачиняє, а стан, створений її власним серцем. Тому кожній душі — по її ділах і по її внутрішньому світові.

Але навіть цей образ не вичерпує таємниці. Рай і пекло — не два відокремлені місця, а реальність, яка відкрита кожному згідно з його серцем. Двоє можуть увійти в одні й ті самі ворота: один відчуватиме небесну радість, інший — невимовний тягар. Вони поруч, але як зламані частини магніту — ніколи не поєднаються. Бо світ кожен бачить не зовнішнім, а внутрішнім зором: те, що цвіте для одного, для іншого сухе й мертве. Рай і пекло не в просторах, а в самому серці — і від серця залежить, чи стане вічність світлом чи тінню.