Українські Націоналісти і Земельне Питання.

 Недоліки Українських націоналістів це зневіра в селянах. Українські націоналісти не дбають про селян, зневажають селян, не проводять агітації серед селян, мало приділяють їм уваги і зосереджують свою увагу на міському населені, вважаючи це населення більш інтелектуально розвинутим.

 Це є велика ілюзія. Чому так? Та тому що, українські націоналісти не спроможні знайти для селян потрібної ідеї, бо ті всі ідеї які пропонують націоналісти селянам тільки відштовхують селян від націоналістів і подібні до червоних прапорців, що вивішують при полюванні на вовків.

На мою ж думку, є тільки один шлях до серця селян, це шлях жорсткої правди, правди яка струсоне селянина так, нібито перед ним вибухнула бомба! Однак націоналісти бояться цієї бомби і ідуть по давно вже промореному комуністами шляху і ніяк не можуть зійти з цього шляху і сказати селянам: Співвітчизники нам потрібно прийняти негайно закон про продаж землі і земля повинна виставлятися на продаж. А до тих пір ви будете кріпаками, як і були, і все одно як би вас не утримували, біля незрозуміло чиєї, землі,ви все одно покинете її і порозбігаєтесь по Італіях, Іспаніях і Аргентинах і скажете націоналістам і комуністам – Срали ми на ваші закони і на цю землю, беріть її і подавіться бо на 500 кілограм зерна в рік, якими ви так щедро обдаровуєте нас, 4 чоловікам сім'ї рік не проживеш і худобу не вигодуєш. А якщо ви кажете нам, що потрібно займатись ще чимось, то навіщо тоді нам земля? Де логіка?! Сьогоднішній селянин не той що був років 20 тому і він дивлячись на те всю цю курварію, яке відбувається навколо села говорить: Всі вони одинакові!

Бо немає надії вже ні на кого, і немає віри вже нікому, і любов селянина тільки до того хто дасть перед виборами по сто гривень!

Відступ:

Селяни позбавлені приватної власності, у них відібране право на володіння та вільне розпорядження землею. Вона нібито в них є, однак нібито і немає. Вона нібито й їхня, однак вони нею не користуємося. А щоб повернути її в свої власні руки людям потрібно пройти через суд і дати викуп. А коли селянин повертає собі свій наділ, то виявляється він розділений на два чи три шматки в різних частинах територіальної громади. Там 20 сотих, там 30, там 50. Скажіть як можна займатись фермерством долаючи кілометражі між своїми наділами? Це сказано тільки про землю, яку так не бажають повернути в руки селян і зробити її на продаж всезнаючі моралісти від всіх без винятку партій, сидячи на унітазах в своїх шпаківнях! У мене наприклад 1 гектар землі, за оренду я отримую 500 кг зерна на рік, а чи можна на 500 кг прожити рік сім'ї з 4 чоловік? Хай би спробували Тягнибок чи Тимошенко у яких вже рай в Україні!

Селян, тільки й знають що  закликати заробляти, “щось робити”, однак нас ніхто ще не звільнив від кріпацтва!