Держава та Суспільство

Дем'янюк фігура символічна для українців, тим що він вистояв перед судом історії і не зламався, не визнав себе винним і цим засоромив всіх тих хто вперто намагався довести світовій спільноті, що ця людина винна перед кимось. Уявіть собі кредитора, що позичив вам гроші а ви так йому їх і не віддали і виїхали у невідомому напрямку. Що може почувати ця людина в своєму серці? Глибоке розчарування та велику ненависть до вашої особи! Так і з Дем'янюком. Юдеї не отримали нічого! Вони розчаровані і будуть згадувати Дем'янюка повсяк час приводячи його арешт в приклад при будь яких своїх проектах. Я наприклад не розумію логіку юдеїв, які намагаються помститися комусь! Чому вони вважають що помстившись сьогодні, завтра чи після завтра вони самі не стануть об'єктами тієї ж помсти? Чому вони так вперто намагаються зробити, особливо українське суспільство євреями, які візьмуть собі за принцип, юдейські принципи Око за Око, зуб за зуб? Виграючи тактично, юдеї програють страте

Повертаючись до минулого я згадую себе семирічним хлопчиком, що стояв у величезній черзі за двома буханцями хліба, бо Совєцка власть могла у 72 році нагодувати тільки Москву, а Україна, яку називали житнище Європи, була на жорсткому контролі Московських комуняк, що встановили для українців норму у дві буханки хліба, стверджуючи ніби то селяни годують хлібом свиней! Я добре пам'ятаю той час коли мої односельчани їхали до райцентру за сметаною та молоком! Чому? Та тому, що люди не мали де пасти корів і в приватному господарстві корів було дуже мало. Люди тримали по півкорови або й четвертину, тобто на одну корову припадало два, три або й чотири господарі! Зараз в наш час це рідке явище і корів в приватному секторі достатня кількість, однак з розвитком та відновленням фермерства та кооперативних господарств земельних пустощів стає все менше і менше, тому селяни починають відчувати брак пасовиськ і дуже багато людей відмовлися від утримування великої рогатої худоби... Деякі л

Ні! Скажу вам Комуністи і Русофіли, Кобзар таки наш – Український! Ми знаємо хто він і що він писав, і кожний свідомий Українець мінімум знає хоч  один вірш українською, написаний Тарасом Шевченком. А чи знаєте ви, комуняки та русофіли хоча б один вірш російською, що написав Шевченко? Чому ви виходячи на трибуни не прочитаєте обдуреному вами натовпу його творів? Чому ви не скажете наскільки актуальні ці твори Тараса Шевченка, що написані ним російською? І якщо вас так сильно непокоїть український патріотизм, який ви люто ненавидите і називаєте фашизмом, то чому ви не знаходите в російськомовному Шевченкові цих віршів, які би засуджували український націоналізм? А ми маємо нашого Шевченка і нікому не дамо його спотворити і ми знаємо його твори і ми бачимо актуальність його віршів українською. І Тарас Шевченко з глибини віків пише не  тільки нам українцям, але й вам Комунякам з русофілами, особисто гнидам  московськоязичним усіх мастей та іншим, які тільки і знають, що Шевченко пи

Коли Українці стверджують, Голодомор 32 року це є Голодомор і Геноцид, верхівка русофільської інтелігенції розпинаючись і бризкаючи слиною перед всім світом відверто бреше, стверджуючи, ніби голод який стався в 1932-33 роках загально радянське явище і ніхто навмисно українців не знищував. Русофільській брехні можна і повірити однак заважає один факт з історії України: Голод 1946 – 47 років на територіях, що були відірвані від Польщі та Румунії. Якби не цей Голод 46 року, то дійсно можна було би сказати що Голодомор 32-33 років був трагічною випадковістю. Однак,  повторення голоду серед однорідно - етнічного населення в 1946 році наводить на думку і  є прямим  свідченням спроби совєцкої влади винищити українське селянство на всій території України, а якщо не знищити то зламати хребет опорі українства. Голод 46 47 років. Нема у нас на Басарабії села, де люде під час якоїсь оказії, випивши по сто грам за упокой чи за здравіє, балакаючи, та не згадали би голод 46 року і н